• Просмотров 3 008
• Комментариев 0
• 29-11-2016, 17:36

УДК 616-055.1:313.13

ПРОКОПЕНКО Н.О.

Інститут геронтології АМН України

На протязі усього життя людина взаємодіє в тому чи іншому ступені з навколишнім середовищем. Саме його адаптивним механізмам регуляції належить основна роль у безперервному пошуку гомеостазу. Зрив чи функціональна недостатність цих механізмів являє собою причину початку хвороби. Більшість хвороб має зовнішній детермінуючий фактор свого розвитку. Наприклад, екотоксиканти навколишнього середовища через контакт зі шкірними покривами, епітелієм внутрішніх органів, адсорбуючи на поверхні кліток і транспортуючи через клітинні мембрани можуть викликати різні за характером ушкоджуючі ефекти - гострі чи хронічні, зі схованим періодом дії чи без нього. Найбільш підступними є ураження, зв'язані з нагромадженням шкідливих речовин в організмі (т.зв. біоакумуляція) чи з тривалим впливом на організм шкідливих речовин і факторів середовища. Цілий ряд захворювань людини (хвороби серцево-судинної, дихальної, нервової систем, органів травлення, ураження опорно-рухового апарата й ін.) обумовлені певними несприятливими впливами під час роботи, включаючи фізичне і розумове робоче навантаження, психоемоційний стрес, професійні шкідливості, а також прискореним темпом сучасного життя, характером харчування, способом життя, матеріальним становищем і т.д. [1-5]. Вивченню взаємин людини з навколишнім середовищем і їх різноманітними наслідками присвячене дане дослідження.

Об'єкт і методи дослідження. При впливі несприятливого фактору основними умовами розвитку хвороби є інтенсивність подразнення, його тривалість, ритмічність, а також активність включення систем пошуку гомеостазу. Найбільш несприятливою формою впливу фактору варто вважати його безперервну дію чи дію, яка відновлюється з такою частотою, що обмінні процеси не встигають поновлюватися до необхідного рівня. Таким чином, наявність лагу між забрудненням внутрішнього середовища організму і хворобою пояснює доцільність вивчення негативних наслідків впливів середовища на організм людини на людях старшого працездатного віку. Тому об'єктом дослідження були працездатні чоловіки у віці 55-59 років, зайняті в машинобудівній, хімічній, харчовій і поліграфічній промисловості і такі, що проживають тривалий час у різних районах Києва. Саме на кінець працездатного віку приходиться друга вершина індексу чоловічої надсмертності серед міського населення, як результат передчасного старіння чоловічої частини населення. Це старіння є не фізіологічним, а патологічним. У ньому знаходить висвітлення тяжкість всього навантаження, що падає на чоловічий організм протягом усього життя.

При дослідженні шкідливих впливів навколишнього середовища в зоні проживання враховувався ступінь урбанізації різних районів, профілізація промислових підприємств, рівень автомобілізації. З урахуванням сказаного селитебні території були поділені за характером і ступенем забруднення навколишнього середовища на чотири групи. До зони найбільшого впливу віднесені території, що знаходяться в безпосередній близькості від промислових об'єктів і автомагістралей. Відомості про кожну одиницю спостереження збирали методом інтерв'ювання під час заповнення спеціальної анкети. В анкету були включені питання, що стосуються соціально-демографічних і соціально-гігієнічних характеристик обстежуваного контингенту. Для одержання інформації про їхню захворюваність використані матеріали зверненості за медичною допомогою. Були проанкетовані 219 чол. Репрезентативність статистичної сукупності забезпечена комбінацією типологічної і гніздної вибірок із двоступінчастим етапним відбором. У дослідженні використаний кореляційний і факторний аналіз даних. Зв'язок між факторами ризику і хворобою оцінювався за величиною і ступенем вірогідності відносного ризику (RR).

Результати та їх обговорення. Велика розмаїтість функціональних процесів в організмі людини (біофізичних, біохімічних, нейрофізіологічних, нейрогормональних) спрямовані на підтримку гомеостатичної активності організму незалежно від того, чи відбуваються зміни в зовнішньому середовищі. Завдяки злагодженому функціонуванню факторів природної резистентності організм надійно захищається від інфекційних і неінфекційних патогенних агентів. Інтенсивний і тривалий вплив екологічно несприятливих факторів навколишнього середовища може знизити загальну резистентність організму і тим самим сприяти розвитку передхворобливих і різних патологічних станів людини. При цьому найбільше поширення одержують хронічні захворювання саме тих органів і систем організму, що у процесі взаємодії "людина - навколишнє середовище” функціонують в основному як бар'єрні на границі розподілу зовнішнього і внутрішнього середовища, тобто органів дихання, травлення й імунної системи. Аналіз отриманих даних підтверджує вищевикладене. Як видно з табл. 1 відносний ризик патологій нервової системи й органів почуттів, органів дихання, органів травлення, сечостатевої системи, шкіри і підшкірної клітковини істотно залежить від зони проживання. Роль забруднення повітря виробничого середовища в розвитку патологій органів дихання і травлення виявилася не настільки велика в порівнянні з забрудненням середовища в зоні проживання. Для оцінки забруднення навколишнього середовища селитебних територій розглядався період повного обсягу завантаження промислових підприємств, що приходиться на 1989-1992 рр. За даними Гідрометкому перевищення ГДК у Києві в цей період спостерігалося по двоокисі азоту, сірковуглецю, аміаку, хлористому водню, фтористому водню, фенолу, формальдегіду, бенз/а/пірену, свинцю, марганцю, хрому [6,7]. Істотний внесок у забруднення атмосферного повітря вносить автотранспорт, а саме, автомагістралі з інтенсивним рухом автотранспорту, особливо міського значення. У Києві викиди автотранспорту складають більше половини усіх викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Свинець - елемент, специфічний для вихлопних газів автотранспорту, що працює на етилованому бензині. Природний вміст свинцю в організмі мінімальний і навіть його невелике збільшення в атмосферному повітрі викликає зростання біоконцентрації в кілька разів. Свинець володіє нейротоксичною дією і може викликати зміни нервової системи, печінки, серцево-судинної системи. Ураження дихальної системи може бути викликано підвищеним вмістом у повітрі аміаку, двоокису азоту, хлористого водню, фтористого водню, хрому, марганцю. Крім свинцю несприятливий вплив на органи травлення здійснюють сірковуглець, фтор, хром. Фтор і фосфор можуть викликати зміни опорно-рухового апарату. Формальдегід, крім токсичної і імуннодепресивної, має алергійну і канцерогенну дію. Таким чином, на територіях, що знаходяться в безпосередній близькості від промислових об'єктів і автомагістралей з інтенсивним рухом автотранспорту людина піддається комбінованій дії шкідливих хімічних речовин, що може впливати на збільшення різних видів захворюваності, про що свідчать дані приведені в табл.1. Однак, слід зазначити, що отримані в дослідженні дані про ступінь ризику гіпертонічної хвороби в залежності від зони проживання поки не дозволяють сформулювати ясне представлення про несприятливий вплив забруднення навколишнього середовища на патогенез цього захворювання.

Представлені хвороби мають багатофакторну етіологію. А це означає, що їх патогенетичні механізми численні, часом взаємозалежні і мінливі. Тому, крім факторів фізичного оточення, зв'язаних з роботою і зоною проживання, у дослідженні розглядалися і соціальні фактори, такі як рівень і умови життя опитаних, їх шкідливі звички.

Відомо, що стресові реакції можуть впливати на гомеостатичні механізми організму і його стійкість до впливу різних патогенних агентів навколишнього середовища. Двома основними сферами життя, у яких виникають джерела стресу, є робота і домашнє середовище. Причинами стресових реакцій можуть бути різні психосоціальні впливи, що виявляються в незадоволеності умовами роботи, матеріальним становищем, життям у цілому. У свою чергу, стрес викликає зміни поведінки, що можуть служити факторами, що сприяють розвитку хвороб. Прикладами типових реакцій на невдоволення і проблеми в соціальній сфері як на роботі, так і поза нею, є споживання алкоголю, нікотину з наступною залежністю від них. Поширено думку, що алкоголь у помірній кількості не робить шкоди, тому що володіє релаксуючою властивістю, і вважається одним із заходів боротьби з гіперхолестеринемією. Однак, маються дані, що регулярне вживання невеликих доз алкоголю приводить до підвищення концентрації плазматичного гомоцистеіну [8]. Очевидно, однозначної відповіді немає, що не можна сказати про зловживання алкоголем. У великих дозах алкоголь викликає вазопресорну дію, уражає центральну і периферичну нервову систему, органи травлення, порушує психічні функції. Що стосується тютюнового диму, то його можна віднести до найпоширенішого побутового полютанту. Газова фаза тютюнового диму містить окис вуглецю, азоту, ацетальдегід, бензол, формальдегід і ін., тверда фаза - поліциклічні ароматичні вуглеводні, нітрозаміни і деякі метали [9].

Таким чином, з одного боку, кожний з вищенаведених факторів може стати етіологічним і, представляючи собою окрему якість, викликати в організмі певні зміни у відповідності зі своєю якістю, що приведе до увімкнення відповідних патогенетичних механізмів. З іншого боку, можна собі представити послідовність подій, що починаються зі шкідливих психосоціальних факторів і закінчуються хворобою. Розвиваючи обидві точки зору, був проведений факторний аналіз даних, що дозволив виявити три головних фактори, які беруть участь у формуванні патологічних процесів. З табл. 2,3 видно, що всі три фактори відіграють важливу роль у розвитку патологій. Хоча розходжень в інформативності факторів не виявлено, все ж перше місце по внеску в загальну дисперсію займає психосоціальний фактор, несприятливий вплив якого виражається насамперед у зниженні загальної резистентності організму до патогенних агентів. Можливо саме він служить пусковим механізмом для дії безпосереднього фактору, що ушкоджує.

Факторний аналіз з урахуванням поліморбідності хронічних захворювань виділив в одну групу хвороби нервової системи й органів почуттів і хвороби органів дихання (табл.4). Аналогічна дія спостерігалася з хворобами сечостатевої системи і хворобами органів травлення. Це може говорити про взаємозв'язок і взаємну обтяженість хвороб, що ввійшли в одну групу. Цікаво помітити, що в кожну з цих груп ввійшла і зона проживання. Це зайвий раз підкреслює ту обставину, що існування тісного органічного взаємозв'язку між розглянутими хворобами і якістю навколишнього середовища можна вважати цілком можливим.

Висновки. Таким чином, охорона навколишнього середовища здобуває надзвичайно важливе значення як актуальна проблема гігієни і первинної профілактики. Однак, слід відмітити, що для розвитку патологічного процесу мало одного етіологічного фактору. Повинні бути ще й умови, що сприяють реалізації його патогенної дії. Дослідження показало, що велику роль у патогенезі захворювання грають психосоціальні фактори, що можуть викликати стрес-реакції, які зменшують діапазон адаптаційних можливостей організму. Тим самим підготовлюється ґрунт для дії безпосереднього ушкоджуючого фактору біологічної, хімічної чи фізичної природи. Тому, з метою зміцнення здоров'я, крім сприятливого екологічного оточення, необхідне сприятливе психологічне середовище, як у суспільстві в цілому, так і в сферах життєдіяльності людини. Неодмінною умовою психологічного комфорту є матеріальний добробут кожного члена суспільства, який у свою чергу безпосередньо зв'язаний з охороною навколишнього середовища.