Кожна людина має свою біологічну програму життя. Щоправда, під впливом життєвих умов потенційні біологічні можливості людини можуть так чи інакше змінюватися. Але ці зміни мають індивідуальні форми прояву навіть за сильних впливів. Під час дії на організм несприятливих факторів відбуваються два конфронтуючих процеси. Один зумовлює розвиток хвороби, інший спрямований на її подолання, тобто на збереження гомеостазу (здатність організму до саморегуляції). Додаткові навантаження (наприклад, фізична чи розумова перенапруга) можуть ослабити захисні реакції організму і створити ситуації підвищеного ризику для здоров'я. Отож від сили та кількості діючих чинників і пристосувальних можливостей людини залежить, чи зможе вона перебороти негативні впливи, чи резерв організму буде вичерпаний, що спричинить порушення окремих його функцій. Найчастіше ушкоджується найслабша ланка в організмі й виводить його із стабільного, урівноваженого стану на хворобливий.

Однією з основних систем збереження гомеостазу (рівноваги) є імунна система. Основна її дія - забезпечити імунологічну реактивність або імунну відповідь, тобто захистити організм від генетично чужорідних живих тіл і речовин (антигенів). Іноді імунної реакції може не бути (імунологічна толерантність) або вона різко ослаблена (первинний і вторинний імунодефіцит). У таких випадках запальний процес швидко прогресує на тлі малої опірності тканин до інфекції.

Імунну систему контролюють нервова й ендокринна системи. Однією з головних причин зміни імунної відповіді є стрес. В основі стрес-реакції лежить підвищене вироблення адре-нокортикотропного гормону й підвищене продукування наднирниками стероїдних гормонів. Одночасний вплив на людину багатьох стрес-факторів призводить до розвитку імуно-дефіцитного стану, що у свою чергу може спричинити різного роду захворювання (передусім, інфекційної природи).

Протягом життя людина переживає безліч життєвих потрясінь. Як показав аналіз стрес-факторів за шкалою SRRS (Т.Holmes, R.Rahe), найбільший психосоціальний тиск людина відчуває у 15-29 років (одна третина від суми всіх балів припадає на цей період життя). Період дорослішання людини супроводиться багатьма приємними і неприємними подіями, що зумовлюють стреси. Певне поєднання негативних життєвих обставин може спричинити зрив пристосувальних механізмів, що скоротить потенційні біологічні можливості людини. Отже, хвороба людини - це не чисто біологічне, а й соціально-біологічне явище.

Кожна людина по-різному реагує на дію факторів, що порушують звичний перебіг життя, тому що в кожного з нас різні генетичні та фізіологічні властивості й особистісні якості. Індивідуальна оцінка події - найважливіший чинник, що впливає на процес пристосування до нової ситуації. Одні люди сприймають певну ситуацію як неприємну (стресову), інші -як бажану чи нейтральну. Отож, виникнення і переживання стресу залежить не стільки від несприятливих чинників, їхньої сутності і ступеня об'єктивної загрози, скільки від суб'єктивного ставлення до них. Уразливість людини, сприйнятливість до психологічного стресу залежить від її уявлень про себе і про світ, від здатності брати на себе серйозні зобов'язання, контролювати чи впливати на події. Саме зобов'язання, що бере на себе людина, виражають її інтереси (матеріальні, моральні, духовні) і мету. Дуже важливо, щоб вони не перевищували можливостей. Але і непевність у власних силах, незалежно від того, наскільки правдивою є ця самооцінка, безсумнівно, знижує адаптаційні (пристосувальні) ресурси організму. Тривога і страх, нервозність, невизначеність і відчуття безпорадності перешкоджають нормальному пристосуванню до життєвих ситуацій. Чим сильніший стан тривожності, тим більше неприємностей і дискомфорту. Тривала і сильна тривога може зумовити психосоматичні захворювання.

Передумовою здоров'я є не лише уміння долати труднощі, але й здатність знайти компромісне рішення, яке допоможе людині подолати випробування чи переоцінити їхню загрозу. Людина, в якої характер стабільний, здатна пристосовуватися до життєвих обставин і не має бажання змагатися за першість, переживатиме стрес тільки у вкрай несприятливих ситуаціях. Психосоціальні фактори спричиняють практично кожний хворобливий стан. Часто простежується послідовність подій, що починаються із тяжких переживань і закінчуються хворобою. Такі переживання нерідко спонукають до зловживання алкоголем чи паління. Залежність від них є типовою реакцією на стресові ситуації на роботі чи в побуті. Часто під час сильного стресу змінюються звички в харчуванні. Особливо шкідливе переїдання, яке призводить до ожиріння.

Вплив несприятливих факторів довкілля і способу життя, що завдає збитків здоров'ю, нерідко виявляється лише через певний час. Слід зважити й на те, що пристосувальні можливості організму послаблюються з віком. Саме після 40 років починається процес "нагромадження" хронічних захворювань, що завершується у літньому віці їхньою множинністю.