Канал Натальи Прокопенко - доктора биологических наук, г. Киев
Газета "Здоров'я і довголіття"
14 - 20 березня 2006 р., № 10
Результати соціологічних опитувань, проведених в Іспанії, показали, що лише 5% мешканців цієї країни із задоволенням ходять на роботу. Решта заробляють гроші на прожиття без особливого ентузіазму, працюють через те, що треба, а не через те, що це приносить їм задоволення. Що стосується українців, то подібну статистику не оприлюднено. Але можна передбачити, що вона не дуже відрізняється від іспанської. На роботі людина проводить половину свого життя, а інколи й більше. І ця сфера нашого існування впливає на всі інші, зокрема, й на здоров’я. Дискомфорт на роботі часто стає причиною виникнення багатьох хвороб. Про це розмова з кандидатом біологічних наук, старшим науковим співробітником Інституту геронтології Академії медичних наук України Наталією ПРОКОПЕНКО.
ЧИМ НЕ ЗАДОВОЛЕНІ УКРАЇНЦІ?
Наталіє Олексіївно, чим найбільше не задоволені українці у сфері професійної діяльності?
— Почнемо з того, що сьогодні деякі професії виявилися не затребуваними на ринку праці, і люди, попри свою освіту, повинні перекваліфіковуватися та шукати роботу в інших сферах діяльності. Крім того, багато роботодавців у підборі кадрів керуються таким поняттям, як віковий ценз. І людям після п'ятдесяти, а інколи й після сорока років, незважаючи на високі професійні дані та особисті потенційні можливості, тяжко влаштуватися на хорошу роботу. Пенсіонери ж часто вимушені звільняти робоче місце відразу після досягнення пенсійного віку. Хоча науково доведено, що економічно ефективний вік починається з 15 років і сягає 70.
Однак і молодість не є гарантією успішного працевлаштування. Адже сьогодні юнаки і дівчата вимушені шукати не ту роботу, до якої лежить душа, є здібності й цікавість, а ту, де добре платять. У багатьох це викликає конфлікт між хочу, можу і мушу.
Я досліджувала психоемоційний статус людей за віком, зокрема, в який період життя людина найбільше переживає стресові ситуації. Виявилося, що з 15 до 29 років, коли відбувається становлення особистості, вона потерпає від найбільшої кількості стресових чинників. Можна сказати, що перебуває під стрес-пресингом. У середньому віці — ЗО—49 років, людина вже більш адаптована до життєвих обставин: вона створила сім’ю, народила дітей, звикла до умов і обставин, в яких перебуває.
— Як позначається перебування під стрес-пресингом на стані здоров’я?
— Під час досліджень я з'ясувала цікаві факти: більша кількість випадків апендектомії (видалення апендикса) і тонзилектомії (видалення мигдаликів) відбувається саме у віці 15—29 років. Треба зазначити, що й апендикс і мигдалики є елементами імунної системи. А стресові чинники впливають передусім на зниження імунітету, відтак людина стає не захищеною від різних інфекцій, які й спричинюють згадані патології.
Кількість стрес-чинників зростає і після 60 років. Це пов'язане з втратою близьких людей, зокрема чоловіків, дружин. Адже середня тривалість життя чоловіків у нашій країні сягає 62 років, а жінок — 72 років. Окрім того, у багатьох людей цього покоління ще живі батьки, яким за 80. Вони починають хворіти.
ЩОБ ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ, ТРЕБА ПІЗНАТИ СЕБЕ
— Вимальовується сумна картина: погана робота, погане здоров’я... Що ж робити?
— Щоб не потрапити в подібну ситуацію чи змогти змінити її, потрібно намагатися пізнати себе. Скажімо, в нашому інституті розроблено низку спеціалізованих тестів, за допомогою яких можна виявити сильні й слабкі сторони людини, її потенційні можливості. При кожному центрі зайнятості треба створити доступні для людей будь-якого віку професійні консультації, де б можна було на основі всебічного тестування отримати рекомендації щодо найсприятливіших сфер діяльності, посад тощо, визначених згідно з їхніми потенційними можливостями та особистісними характеристиками: фізичні дані, психофізіологічні показники (швидкість реакції, оперативна і довготривала, пам’ять, здатність логічно мислити тощо). Словом, людині запропонувати перелік професій, вибір серед яких не суперечитиме її фізіологічним характеристикам. У цьому разі вона довго й плідно працюватиме в комфортній для неї обстановці. Якщо ж людина мріє про «неприйнятну», з огляду на її природні дані, професію, в цій ситуації теж можна знайти вихід. їй потрібно сказати, яких якостей в неї бракує для виконання потрібних функцій, та пояснити, яким чином вона їх може набути.
— Отже, можна навчитися керувати своїм характером?
— Науковці розрізняють два поняття: темперамент і характер. Темперамент — це набір тих рис і особливостей, з якими людина народилася, характер — це соціально опосередкований темперамент (відкоригований і сформований соціальним середовищем, вихованням, освітою тощо). І ним дійсно можна керувати. Приміром, якщо людина народилася холериком (дуже емоційний тип) і знає, що швидко спалахує і в цьому стані робить вчинки, які потім заважають їй і в професійному, і в особистому житті, вона може навчитися стримувати себе.
ОБИРАЮЧИ ПРОФЕСІЮ, ОЦІНЮЙТЕ СВОЮ НЕРВОВУ СИСТЕМУ
— Які аспекти з точки зору збереження здоров’я особливо важливі під час вибору професії?
— Одним з найголовніших чинників є стійкість людини до стресів: знижена, середня чи підвищена. Я розробила тест для визначення цього параметра. Скажімо, для роботи журналістом стійкість до стресів має бути не нижчою за середню, а бажано й вищою. Емоційна збудливість, безкомпромісність свідчать про непридатність до цієї професії. Однак, якщо людина є творчою натурою і, попри свою імпульсивність, мріє про роботу в засобах масової інформації, їй потрібно навчитися за допомогою спеціальних методик володіти собою. У цьому випадку вона має всі шанси для успішної кар’єри.
Розмову велаКрім того, під час вибору професії потрібно зважати на такий чинник, як тип нервової системи: слабка чи міцна. І перша, і друга належать до вроджених особливостей. Обидві мають як позитивні, так і негативні характеристики. Скажімо, особи з міцною нервовою системою можуть в екстремальних ситуаціях зосередитися і швидко прийняти рішення, а не розгубитися. Вони здатні витримати велику напруженість протягом тривалого часу. Зате в буденних ситуаціях їм потрібний час для підготовки перед тим, як узятися за якусь справу. А зі слабкою — уразливіші, тому губляться у складних життєвих ситуаціях. Зате вони чудові виконавці у разі розміреної роботи, в спокійній обстановці. А ще швидко «впрацьову-ються», поринають у справи. Вибираючи сферу діяльності, обов’язково потрібно враховувати ці аспекти.
У деяких випадках це важливо не лише з точки зору збереження фізичного й психічного здоров'я, а й безпеки життя. Приміром, науковці, котрі досліджували специфіку роботи водія, дійшли висновку, що найменше аварій роблять не ті, в кого міцна нервова система, і не ті, в кого вона слабка, а ті, хто стоїть десь посередині між цими двома психотипами. Бо, з одного боку, тут потрібна швидкість у прийнятті рішень, а з іншого, — вміння тривалий час зосереджуватися. Міцної нервової системи потребують і такі професії, як пілот, оператор-диспетчер (аеропорти, атомні станції, вузли зв’язку), лікар, менеджер тощо. Адже їм часто доводиться приймати оперативні рішення, під час виконання яких важливе значення мають швидкість реакції та вміння взяти на себе відповідальність. Серед інтелектуалів, науковців є багато осіб зі слабкою нервовою системою, бо в цій сфері людської діяльності важливі такі риси, як уміння «з головою» поринути в роботу.
— Низький рівень заробітної плати — ще один стресовий чинник для багатьох людей. І з ним важко боротися.
— У цій ситуації людина повинна навчитися знаходити компроміс між хочу і можу. Багато людей, влаштовуючись на роботу з високою заробітною платою, не витримують заданого темпу. І нерозумно заради більших коштів нехтувати своїм здоров’ям. Ліпше переглянути свої матеріальні вимоги, навчитися співвідносити прибутки й витрати.
— А що робити людям, які з року в рік вимушені виконувати роботу, яка їм не подобається?
— Така ситуація руйнує психіку. А також фізичне здоров’я. Передусім страждає серцево-судинна система і органи травлення; виникають гіпертонія, стенокардія, інфаркт, інсульт, виразка. Річ у тім, що дис-комфортна ситуація на роботі заважатиме людині повноцінно розслабитися і в домашній обстановці. Негативні думки і почуття залишаються з нею постійно, якщо робота не подобається, потрібно її змінити, якщо такої можливості немає, потрібно знайти щось хороше в тому, чим займаєшся, і сконцентруватися на ньому. Словом, провести із собою психологічну роботу, щоб урівноважити своє життя. Змиритися — це також вихід із ситуації.
— Якщо сьогодні стресів не уникнути, то як зменшити їхній вплив на фізичне й психічне самопочуття?
— Передусім діями. Ніколи не треба пускати ситуацію на самоп-лив, «з’їдаючи» при цьому себе. Потрібно спробувати розв’язати проблему, домовитися. Якщо ж це з якихось причин неможливо, слід змиритися із ситуацією, що склалася, внутрішньо прийняти її і більше через неї не хвилюватися.
Величезну роль у боротьбі зі стресами відіграє фізична активність, про яку ми забули. Років двадцять тому о 11 і 15 годині щодня по радіо передавали виробничу гімнастику. Здавалося б, це неістотна дрібниця. Насправді ж 15 хвилин фізичних вправ — дієва профілактика остеохондрозу, серцево-судинних захворювань (тих, від яких сьогодні потерпає більшість населення), а ще нервових і психічних порушень. Доведено, що під час фізичних вправ людина віддає накопичену негативну енергію. А отже, це надзвичайно ефективна боротьба зі стресами.
На жаль, люди часто намагаються заспокоїтися засобами, які не лише не приводять організм до рівноваги, а, навпаки, завдають йому величезної шкоди. Я маю на увазі алкоголь і цигарки. Можливо, на першому етапі відбувається легка заспокійлива дія від монотонних рухів під час куріння чи розслаблення від спиртного. Але при цьому завдається величезної шкоди організму, що згодом виливається в бронхолегеневі хвороби, виразку шлунка, проблеми із серцем, алкоголізм тощо.
— А який відпочинок вважається повноцінним?
— Кажуть, що найліпший відпочинок — це зміна діяльності. Для людей розумової праці корисно «організувати» собі фізичні навантаження, для людей фізичної праці — дати «їжу» для розуму. Але і в першому, і в другому випадку це має приносити задоволення, тоото не зловживаїи і без фанатизму. Бо якщо людина протягом п’яти-шести днів напружено працює на роботі, а потім «до нестями» на дачі, то, можливо, це добре для підприємства і домашнього господарства, а для організму нічого, окрім шкоди, не принесе. Результати соціологічних досліджень свідчать, що довгожителями вважаються люди, які у всьому є помірними. А ще мудрі й безконфліктні, вміють знаходити компроміси.
— Наталіє Олексіївно, сьогодні багато людей скаржаться на погіршення пам’яті, що відбивається на 'їхній роботі? Що це — ще один симптом «нашого часу»?
— Погіршення пам’яті відбувається внаслідок стресів. Це захисна реакція організму на перевантаження. Такий симптом свідчить про те, що людині не вистачає повноцінного відпочинку.
— За допомогою яких заходів можна привести свій організм до норми?
— Людина обов’язково повинна хоча б інколи робити те, що їй приносить задоволення: вийти на природу, піти на концерт чи в театр. Чудового розслаблення можна досягти в лазні і -сауні. І чоловіки, і жінки дуже добре відпочивають під час занять своїм хобі, хоч яким би воно було: кімнатні рослини чи рибки, філателія, плетіння, вишивання, риболовля тощо. Але проблема в тому, що багато хто з наших сучасників втратив бажання навіть робити собі приємне. Прийшовши стомленими з роботи, ми розгортаємо газету чи вмикаємо телевізор, але таким чином ні психіка, ні організм не отримують повноцінного відновлення. І наступного дня ми йдемо на роботу не відпочилими, сповненими сил, а млявими і стомленими.
Кожна людина повинна усвідомити, що вона — найперший помічник собі. І саме від неї залежить її життя.
Мирослава ЩЕРБА.
https://orcid.org/0000-0001-5926-5706