Канал Натальи Прокопенко - доктора биологических наук, г. Киев

ПРОКОПЕНКОН.О.

Згідно "Нормам радіаційної безпеки України (НРБУ-97)” [1], ліміт ефективної дози додаткового опромінення, пов`язаного з катастрофою на ЧАЕС, складає 1 мЗв за рік і 70 мЗв за життя. Що стосується людей, які проживають в зоні впливу аварії на ЧАЕС, то вони уже одержали більше 70 % сумарної дози за життя [2].

Накопичена середня доза (у результаті гамма-випромінювання від радіоактивно забрудненої території і при споживанні радіоактивно забруднених продуктів харчування) опромінення сільських жителів за 1986-2000 рр. склала 2 мЗв (з інтервалом середніх значень для різних територій від 1,2 до 74 мЗв). При цьому для територій із щільністю забруднення ¹³⁷Cs 185-370 кБк/м²(120 населених пунктів) вона склала 34 мЗв "на людину”. А середнє значення ефективної дози зовнішнього опромінення мешканців сіл 30-км зони за період перед евакуацією (від початку аварії до середини травня) склало 16 мЗв. Причому за рахунок внутрішньої компоненти це значення має бути подвоєне.

Таким чином, населення, що проживає на забруднених територіях, відчуло на собі вплив хронічної дії радіації, тоді як евакуйовані особи отримали такі самі дози за короткий проміжок часу.

Така особливість ураження накладає своєрідний відбиток на стан здоров`я цих категорій населення, що знайшло підтвердження у даному дослідженні.

Матеріали і методи. Обстежено 109 осіб, евакуйованих у села Київської області, 151 особа, що мешкають на забруднених радіонуклідами територіях, і 104 особи, що мешкають на умовно "чистих” територіях Житомирської області. Об'єктом дослідження були чоловіки і жінки у віці 50-59 років. Ця вікова група характеризується високим і стабільним рівнем захворюваности серцево-судинної, нервової систем, органів дихання та травлення, що дозволяє використовувати порівняно невеликі вибірки (100 осіб) при оцінці показників захворюваності за даними класами хвороб. При цьому високий рівень соматичної патології в цій віковій групі може служити ознакою передчасного початку інволюційного процесу, т.зв. геронтогенезу. При формуванні вибірок враховувалася гетерогенність населення за дозами опромінення. Вибірки з числа евакуйованих осіб і населення, що мешкає на забруднених територіях, являють собою нормальні розподіли за дозами опромінення, накопиченими з моменту аварії. Середня накопичена доза опромінення склала 32,0±2,97 мЗв. Аналіз зібраного матеріалу проводився з використанням пакетів комп'ютерних програм Excel, Epi Info, StatGraphics. Відмінності в рівнях захворюваності розглянутих категорій населення оцінювалися за величиною і ступенем вірогідності відносного ризику (RR).

Результати і їх обговорення. На думку деяких авторів нестохастичні ефекти не виявляються при впливі іонізуючої радіації в дозах нижче 0,02 Гр. [3]. Узагальнюючи дані епідеміологічних досліджень, Булдаков Л.А. зробив висновок, що радіаційні дози при зовнішньому і внутрішньому опроміненні, якщо їх рівень менше 100 сЗв при хронічному впливі і менш 25-50 сЗв при короткочасному впливі, не роблять скільки-небудь помітних впливів на організм людини [4]. Разом з тим серед великого контингенту людей, що постраждали від аварії на ЧАЕС, поглинені дози яких не перевищують 0,25-0,5 Гр, відмічається значний ріст соматичної патології. Про це свідчать і результати аналізу показників захворюваності, отриманих у нашому дослідженні.

Найбільш значні темпи приросту захворюваності і поширеність хвороб за післяаварійний період спостерігаються серед населення, що постраждало від аварії на Чорнобильської АЕС, у порівнянні з населенням, що проживає на умовно "чистих” територіях. Так поширеність хвороб на забруднених радіацією територіях на 1 січня 2002 р. склала 3444 %о, на умовно "чистих” - 2666 %о, первинність за період 1986-1992 р. на "забруднених” територіях - 1488 %о, на "чистих” - 859 %о, за період 1993- 2001 р. - 1073 %о і 625%о, відповідно на "забруднених” і "чистих” територіях. При цьому темп приросту захворюваності на "забруднених” територіях за період 1986-1992 р. склав 170 %, тоді як на "чистих” тільки 73 %, за 1993-2001 р. спостерігається зниження темпу приросту, але як і раніше цей показник на "забруднених” територіях випереджає показник на "чистих” територіях: 45 % і 31 % відповідно.

Розглядаючи проблему на молекулярно-клітинному рівні, необхідно відмітити, що хромосоми людини мають високий ступінь радіочутливості. Ушкодження хромосом нічим себе не виявляють поки клітина не вступила в мітоз. Традиційно вважається, що найбільш радіочутливі молоді і зростаючі клітини. Клітини тканин, що повільно обновлюються і при цьому несуть летальні ушкодження хромосом, до вступу в мітоз можуть довго виконувати свої функції. Але якщо стимулювати їх поділ, то вони неминуче гинуть. З огляду на це Е.И. Воробцова сформулювала робочу гіпотезу про універсальність феноменології радіаційних ефектів у різних клітинах (соматичних, ембріональних, статевих) [5].

Особливе значення в розумінні причин нестохастичної соматичної патології має розгляд факту загибелі клітин при опроміненні, що прямо не зв'язано з ушкодженням генетичного механізму клітини і мітозу. Після опромінення навіть у малих дозах відбувається активація перекісного окислювання ліпідів - первинна медіаторна ланка соматичного (біологічного) стресу.[6]. При розвитку стрес-реакції на іонізуюче опромінення в імунній системі відбуваються зміни, подібні при психоемоційному стресі. Таким чином, може підвищуватися сприйнятливість організму до інфекцій і не тільки, тому що задачі, виконувані імунною системою набагато ширші, ніж боротьба з інфекцією.

З табл. 1 видно, що поширеність хвороб системи кровообігу серед постраждалого населення вірогідно вище, ніж серед населення, що мешкає на умовно "чистих” територіях. При вивченні показників захворюваності за окремими нозологічними формами було виявлено, що серед хвороб системи кровообігу значне місце займають гіпертонічна хвороба (ГХ) і ішемічна хвороба серця (ІХС). Причому, у населення, що проживає на "забруднених” територіях переважає ГХ, у евакуйованих осіб - ІХС (табл. 2, 3). Що стосується гіпертонічної хвороби, то якщо не враховувати генетичну схильність до порушення регуляції артеріального тиску і вікову нейроендокринну перебудову, 90 % випадків цього захворювання викликано безліччю стресових ситуацій і схильністю до їх акцентуації. Таким чином, у патогенезі ГХ важлива етіологічна роль належить психосоціальним факторам [7]. Ішемічна хвороба серця в 99 % випадків обумовлена атеросклерозом коронарних артерій. У патогенезі атеросклерозу значне місце займає порушення обміну ліпідів. Крім цього в останні роки з'явилися роботи, у яких атерогенез зв'язують із присутністю в ендотелії судин внутрішньоклітинних паразитів. Таким чином, зниження активності клітин-кілерів, що спостерігається при стресі, буде сприяти поширенню вірусів у клітинах ендотелію судин і, отже, розвитку атеросклерозу. Аналіз літератури показав, що патологічні зрушення в ліпідному обміні спостерігалися серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Більш ніж у 60 % обстежених учасників реєструвалася дисліпопротеінемія [8]. При вивченні медичних наслідків радіаційних аварій на Південному Уралі А.Ю. Бушманов і співавт. виявили, що середній рівень холестерину плазми крові у працівників радіохімічного підприємства був трохи вище популяційного показника [9].

З урахуванням приведених фактів, можна припустити, що синергізм психоемоційної перенапруги й опромінення сприяв розвитку раннього атеросклерозу, що пояснює високий рівень захворюваності ІХС серед евакуйованих осіб.

Що стосується органів дихання, то вірогідні відмінності в показниках захворюваності в евакуйованих осіб з населенням умовно "чистих” територій до деякої міри можуть бути пояснені інгаляційним шляхом надходження радіонуклідів. Адже в евакуйованих осіб максимальне значення еквівалентної дози опромінення легень досягало 0,7 Зв [10]. За класом хвороб органів травлення відмінності серед розглянутих категорій населення не виявлені.

Слід зазначити, що серед населення, що проживає на забруднених радіацією територіях, широко поширені хвороби нервової системи й органів чуття (табл. 1). Існує ряд концепцій, що пояснюють радіаційно обумовлені порушення функцій нервової системи. Відповідно до однієї з них після опромінення відбуваються зміни концентрації нейромедіаторів і нейромодуляторів, відповідно до іншої - дискоординація медіаторних процесів у структурах головного мозку, відповідальних за регуляцію гіпоталамічних функцій.

Особливої уваги заслуговує така форма патології нервової системи, як вегетативно-судинна дистонія (ВСД). ВСД при опроміненні відповідає змінам функціонального стану гіпоталамуса: змінюється інтенсивність і якість впливів, що робляться гіпоталамічною областю на інші відділи центральної нервової системи. Саме гіпоталамічна область є одним з найбільше радіочутливих утворень центральної нервової системи. Згідно з отриманими даними розходжень у показниках захворюваності ВСД серед евакуйованих осіб і населення "забруднених” територій не виявлено (табл. 2). Що не можна сказати про зіставлення даних показників з показниками захворюваності ВСД населення умовно "чистих” територій (табл. 3): ризик даної патології значно вище серед постраждалого населення. Ця обставина може вказувати на радіаційні порушення в нервовій системі.

Висновки. Визначено три основних класи хвороб, за якими виявлені достовірні розходження в показниках захворюваності серед постраждалого населення від аварії на ЧАЕС і населення, що мешкає на умовно "чистих” територіях: хвороби системи кровообігу, нервової системи й органів чуття і дихальної системи. Отримані дані свідчать про чутливість цих систем до невеликих доз іонізуючих випромінювань. Аналіз показників захворюваності за окремими нозологічними формами дозволив виявити ефекти гострого і хронічного опромінення. Синергізм біологічного (обумовленого гострим опроміненням) і гострого психоемоційного стресу у евакуйованих осіб став причиною розвитку в них раннього атеросклерозу, тим самим сприяючи геронтогенезу. Вегетативно-судинні порушення у населення, що проживає на забруднених радіацією територіях, з'явились наслідком кумуляції дії відносно невеликих доз іонізуючих випромінювань у сполученні з хронічним психоемоційним стресом. Ці порушення мають тенденцію до ранньої трансформації в органічну судинну патологію, а саме, гіпертонічну хворобу, енцефалопатію, ішемічну хворобу серця й інші атеросклеротичні захворювання.