Канал Натальи Прокопенко - доктора биологических наук, г. Киев

ДУ "Інститут геронтології АМН України”, Київ

 

Анотація. У статті обґрунтована необхідність врахування індивідуальних властивостей особистості, зокрема екстравертності-інтровертності, при складанні програм оздоровчого тренування. Показано, що інтроверти уступають екстравертам по розвитку органів дихання і кровообігу, а також по м'язовій силі і витривалості, мають більш низький поріг емоційної чутливості. Запропоновано рекомендації зі складання програм оздоровчого тренування.

Ключові слова: екстравертність-інтровертність, стресостійкість, витривалість, оздоровче тренування.

Аннотация. Прокопенко Н.А. Индивидуальные свойства личности и успешность оздоровительной физической культуры. В статье обоснована необходимость учета индивидуальных свойств личности, в частности экстравертности-интровертности, при составлении программ оздоровительной тренировки. Показано, что интроверты уступают экстравертам по развитию органов дыхания и кровообращения, а также по мышечной силе и выносливости, имеют более низкий порог эмоциональной чувствительности. Предложены рекомендации по составлению программ оздоровительной тренировки.

Ключевые слова: экстравертность-интровертность, стрессустойчивость, выносливость, оздоровительная тренировка.

Annotation. Prokopenko N.A. Individual characteristic of personality and the success of the health-improving physical culture. The article motivates the need of the account of the individual characteristic of personality (specifically extroversion-introversion) when making the programs of the health-improving training. The study showed that introverts as compared with the extroverts had the more worse development of the respiratory organs, blood circulation, muscle strength and endurance, they had the more low threshold of the emotional sensitivity. The author has the recommendations for the programs of the health-improving training.

Keywords: extroversion-introversion, stress-endurance, endurance, health-improving training.

 

Постановка проблеми. Одним з основних шляхів досягнення високого рівня здоров'я є необхідний рівень рухової активності, що задовольняє потребу організму в русі. При цьому застосовувати фізичне навантаження необхідно такого виду, обсягу й інтенсивності, від якого б людина не відчувала гострого виснаження, а навпаки, щоб це сприяло гарному самопочуттю. У чому полягає принцип диференціювання в тренувальних навантаженнях і видах м'язової діяльності? Насамперед, це можливості людини, які визначаються не тільки віком, статтю, рівнем тренованості, але і обумовлені генетично. Це стосується типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи, не окремих, а їхнього сполучення. Саме певні поєднання типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи характеризують той чи інший тип темпераменту. У спортивній діяльності властивостям індивідуальності надається велике значення [5-8,10]. У залежності від вимог спортивної діяльності відбувається відбір і тренування спортсменів. Властивості особистості впливають на прояв психічних процесів, працездатність, ефективність рухових дій в умовах тренування і змагань. Успіх у фізкультурній діяльності людини також значно залежить від психологічної складової процесу, що спонукує до саморозвитку і самовдосконалення.

Виходячи з цього, метою нашого дослідження було вивчення впливу типу темпераменту на стан вегетативної нервової системи, м'язову витривалість, емоційну стабільність, що дозволить індивідуалізувати оздоровчий процес на основі фізичної культури.

Організація та методи дослідження. Обстежено 40 осіб розумової праці у віці 30-69 років. Для оцінки функціонального стану обстежуваних осіб вимірювали систолічний і діастолічний артеріальний тиск (САТ і ДАТ), життєву ємність легень (ЖЄЛ), затримку дихання на вдиху (ЗДвд) і на видиху (ЗДвид), статичне балансування на лівій нозі (СБ), оцінювали м'язову силу (МСп, МСл – м'язова сила відповідно лівої і правої руки) і витривалість до статичного м'язового зусилля (МВп, МВл – витривалість відповідно лівої і правої руки) (за допомогою ручного динамометра; за витривалість до статичного м'язового зусилля приймався час утримання стабільної статичної м'язової напруги, рівній 75 % максимального м'язового зусилля). Тип темпераменту визначали за ступенем виразності екстравертності-інтровертности [4].

Емоційний стан моделювали шляхом представлення ситуацій, що викликають відчуття радості (позитивні емоції) і відчуття горя (негативні емоції). Для фізіологічного контролю функціонального стану обстежуваних під час емоційних проб використовували метод варіаційної пульсометрії за допомогою комп'ютерної програми "Кардиоспектр” [1]. При дослідженні варіабельності ритму серця (ВРС) аналізували наступні показники:

−SDNN – стандартне відхилення RR-інтервалів (характеризує стан механізмів регуляції, є інтегральним показником, що відображає сумарну ВРС), мс;

−RMSSD – корінь квадратний із середнього значення суми квадратів різностей між сусідніми RR-інтервалами (оцінює високочастотні компоненти варіабельності), мс;

−ІН – індекс Баєвського (визначає ступінь напруги регуляторних систем організму);

−тріангулярний індекс (відображає загальну ВРС);

−А_МО – амплітуда моди (кількість кардіоінтервалів (у %), що відповідають діапазону моди; відображає ефект стабілізуючого впливу центральної нервової системи на ритм серця), %;

−ТР – загальна потужність спектра (відображає сумарну активність вегетативного впливу на серцевий ритм), мс²;

−LF – потужність у діапазоні низьких частот (відображає барорефлекторну компоненту ритму серця), мс²;

−HF – потужність у діапазоні високих частот (відображає вагусний контроль серцевого ритму), мс²;

−LF/HF – симпато-вагальний індекс (характеризує вегетативний баланс).

Запис ритмограми проводили в ранкові часи, у положенні сидячи на стільці. Тривалість запису – 6 хв. (2 хв. – у стані спокою, 1 хв. – перерва, 2 хв. – в умовах моделювання позитивних емоцій, 1 хв. – перерва, 2 хв. – в умовах моделювання негативних емоцій).

Результати дослідження та їх обговорення. Психоемоційне тло людини є присутнім у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі і при заняттях фізичною культурою. При виконанні фізичних вправ людина зазнаватиме не тільки фізичне, але і психічне навантаження. Відчуття психічного комфорту позитивно і всебічно впливає на організм людини. Це відчуття багато в чому залежить від емоційного сприйняття людиною своїх дій.

Усі зв'язані з емоціями явища – результат активності відділів мозку: кори головного мозку, лімбичної системи, гіпоталамічної області, ретикулярної формації і деяких інших підкіркових утворень [3,9]. Вплив емоціогенних факторів порушує гомеостаз гормональної і вегетативної нервової системи. При цьому змінюється ритм серцевих скорочень, рівень артеріального тиску, частота дихальних рухів [2,11,12]. Характеристика цих змін тісно пов'язана з особливостями особистості конкретної людини. Особистість інтегрує у своєму складі і темпераментні, і характерологічні властивості людини. Відомо, що темперамент у своїй основі є уродженою рисою людини і характеризує динамічні особливості психічної діяльності. Дослідження механізмів регулювання фізіологічних функцій організму при впливі емоціогенних факторів на основі концепції інтегральної індивідуальності можуть надати суттєву допомогу в оцінці прогнозування психологічного стану, сприяючи в такий спосіб ефективності оздоровчих заходів.

Аналіз показників варіабельності ритму серця (ВРС) і індивідуальних якостей обстежуваних у стані спокою виявив позитивну кореляцію екстравертності з SDNN, тріангулярним індексом і TP, у той час як в інтровертів спостерігалася негативна кореляція з тріангулярним індексом, TP, LF і LF/HF. Таким чином, можна припустити, що в екстравертів парасимпатичний тонус і барорефлекторна чутливість вище, ніж в інтровертів. В умовах моделювання емоційних станів ці розбіжності були більш виражені. Негативні емоції в інтровертів викликали напругу регуляторних систем організму і зниження ефективності барорефлекторної регуляції (табл. 1). З огляду на це можна констатувати, що екстраверти мають більш високий поріг емоційної чутливості, що відповідає більш високому порогу активації ретикулярної формації; тому екстраверти зазнають більш низьку, а інтроверти – більш високу активацію у відповідь на екстеро- і інтерорецептивні подразники.

 

Таблиця 1

Кореляція варіабельності ритму серця і екстравертності-інтровертності в обстежуваних осіб у стані спокою і при різних типах емоцій

Показник	Екстравертність			Інтровертність
	стан спокою	позитивні емоції	негативні емоції	стан спокою	позитивні емоції	негативні емоції
SDNN	0,62**	-	0,52*	-	-	-0,64**
RMSSD	-	-	-	-	-	-0,69**
ІН	-	-	-0,30	-	-	0,38*
Тріангулярний індекс	0,60**	0,79**	0,42*	-0,34*	-0,85***	-0,80**
Амо	-	-0,32	-	-	0,61**	0,58**
TP	0,67**	-	0,54*	-0,30	-	-0,67**
LF	-	-	-0,56*	-0,67**	-	-0,84***
HF	-	-	-	-	-0,30	-0,72**
LF/HF	-	-	-0,67**	-0,94***	-	-

Примітка (тут і в табл. 2). Вірогідність r: * – p < 0,05, ** – p < 0,01, *** – p < 0,001 (приведені коефіцієнти кореляції ≥ 0,30).

 

Отже, більш значні зміни вегетативної регуляції виявлені при моделюванні негативних емоцій в інтровертів, що визначає їхню більш виражену гемодинамічну реакцію і меншу стійкість до емоційної напруги.

Серед спортсменів висока екстравертність спостерігається в боксерів, фігуристів, футболістів, волейболістів, баскетболістів, тобто в представників видовищних видів спорту, висока інтровертність – в альпіністів, стрільців, лижників. Екстраверти більш рухливі, легше і швидше оволодівають будь-якими фізичними навичками, почувають себе вільно, розкуто під час публічних виступів, не розгубляються, коли опиняються в центрі уваги, менше піддані змагальному стресу. Однак інтроверти краще переносять монотонні тренувальні навантаження, такі, що багаторазово повторюються, більш дисципліновані, менше відволікаються.

Аналіз функціонального стану серцево-судинної, нервово-м'язовий систем і дихання в обстежених осіб виявив істотні розбіжності по низці показників у залежності від приналежності обстежених до того чи іншого типу темпераменту (табл. 2).

 

Таблиця 2

Кореляція функціонального стану серцево-судинної, нервово-м'язової систем, дихання і типу темпераменту в обстежених осіб

Показник	Екстравертність	Інтровертність
САТ	-0,43*	0,62**
ДАТ	-	0,82***
ЖЄЛ	0,44*	-
ЗДвд	0,48*	-0,60**
ЗДвид	-	-0,43*
СБ	0,50*	-
МСп	0,62**	-
МСл	0,88***	-
МВп	-	-0,59**
МВл	0,49*	-0,64**

 

Як видно з таблиці, інтроверти уступають екстравертам по розвитку органів дихання і кровообігу, а також по м'язовій силі і витривалості. Таким чином, екстраверти можуть виконати значно більшу роботу, особливо при емоційному збудженні, ніж інтроверти. Це необхідно враховувати при проведенні масових занять фізичними вправами.

Здатність людини витримувати різного роду навантаження, переносити напруження (без шкоди для здоров'я), підвищувати стійкість до стомлення піддається тренуванню і залежить від так званої витривалості. Розвиток витривалості обумовлений насамперед розвитком органів кровообігу і дихання, які забезпечують доставку кисню до працюючих м'язів і інших тканин організму. Активність м'язів породжує потребу в посиленні аеробного ресинтезу (відновлення) аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), а можливість задоволення цієї потреби залежить від здатності організму споживати кисень. Під впливом вправ на витривалість (прискорена ходьба, біг, ходьба і біг на лижах, їзда на велосипеді, плавання, веслування) в організмі відбувається глибока перебудова, що забезпечує можливість протистояти стомленню і переносити всілякі навантаження, такі, як фізичні, емоційні, розумові. Такий рівень фізичної активності, як ранкова гігієнічна гімнастика, недостатній для зміцнення здоров'я. При цьому потрібно пам'ятати, що тренування на витривалість принесе користь лише при правильному її дозуванні. Випливаючи з принципу біологічної доцільності, навантаження не повинні перевищувати функціональні можливості тренуючого організму, але бути досить високими, щоб оказати оздоровчий вплив і забезпечити високий рівень загальної фізичної дієздатності людини. Стосовно до циклічних вправ навантаження повинні відповідати можливостям тренуючого організму, що характеризуються величиною максимального споживання кисню (МСК). Найбільш ефективне навантаження відповідає 60-65 % МСК. Тривалість тренування обмежується доступним часом чи втомою працюючих м'язів (40-60 хвилин і більше). Якщо це біг, то обсяг навантаження в тиждень – 15-20 км зі швидкістю 8-10 км/год, регулярність занять: 3-4 тренування в тиждень, чергуючи дні бігу з днями відпочинку. Енергозабезпечення при цьому відбувається переважно за рахунок аеробних реакцій. В міру розвитку витривалості обсяг, швидкість і тривалість тренувань поступово збільшується. При цьому треба не забувати про принцип ритмічного чергування навантажень: період розвитку витривалості змінюється періодом, коли витривалість лише підтримується, а основна увага приділяється розвитку інших якостей, таких, як сили, гнучкості, швидкості. Вправи на швидкість – це, насамперед, спортивні ігри: волейбол, футбол, баскетбол і ін. Спортивні ігри являють собою змішану (циклічну й ациклічну) рухову діяльність. Вона має переважно динамічний, швидкісно-силовий характер. Спортивні ігри ставлять різноманітні вимоги до організму й особливо необхідні інтровертам, тому що будуть сприяти за умови закладеного фундаменту витривалості підвищенню їх стресостійкості. Вправи на розтягування доцільно включати після основної частини тренування на витривалість. Ці вправи підвищують працездатність м'язів і прискорюють процеси відновлення.

Кожна людина своєрідна і неповторна. Виявлені розбіжності у фізіологічних резервах у екстравертів і інтровертів необхідно враховувати при складанні програм оздоровчого тренування. Мінімум часу на заняття фізичними вправами повинний дозволити домогтися максимуму позитивних зрушень у фізичному розвитку людини. Це можливо тільки при оптимальному поєднанні припустимих величин фізичних навантажень, їхньої інтенсивності і характеру з врахуванням індивідуальних властивостей особистості.

Література

1.Анализ вариабельности ритма сердца в клинической практике (Возрастные аспекты) / О.В. Коркушко, А.В. Писарук, В.Б. Шатило и др. – Киев: ИПЦ "Алкон”, 2002. – 192 с.

2.Булич Э.Г. Здоровье человека: Биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в ее стимуляции / Э.Г. Булич, И.В. Муравов.– К.: Олимпийская л-ра, 2003. – 424 с.

3.Ведяев Ф.П. Мозг, эмоции, здоровье / Ф.П. Ведяев. − М.: Знание, 1983. − 64 с.

4.Гинецинский В.И. Пропедевтический курс общей психологии / В.И. Гинецинский. – СПб.: СПбУ, 1997. – 200 с.

5.Горбунов Г. Д. Психопедагогика спорта / Г. Д. Горбунов. – 2-е изд. – М.: Советский спорт, 2006. – 296 с.

6.Ильин Е.П. Методологические аспекты изучения связи свойств нервной системы и темперамента с особенностями поведения и эффективностью деятельности / Е.П. Ильин // Теория и практика физической культуры. – 1982. – № 10. – С. 46–49.

7.Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2001. – 464 с.

8.Ильин Е. П. Психомоторная организация человека / Е. П. Ильин. – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.

9.Симонов П.В. Эмоциональный мозг / П.В. Симонов. − М.: Наука, 1981. − 216 с.

10.Холодов Ж. К. Теория и методика физического воспитания и спорта : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Академия, 2003. – 480 с.

11.Цяпець С.В. Взаємозв’язок емоційного стану людини з реакцією центральної гемодинаміки при фізичних і психічних навантаженнях / С.В. Цяпець, В.П. Фекета, В.Й. Коструб // Фізіол. журн. – 2002. – 48, № 3. – С. 95–101.

12.Frolkis V.V. The aging cardiovascular system: physiology and pathology / V.V. Frolkis, V.V. Bezrukov, O.K. Kulchitski. − New York: Springer Publ. Comp., 1996. − 238 p.