» » Вікові особливості функціональних резервів організму людини

Канал Натальи Прокопенко - доктора биологических наук, г. Киев

 

Н.О. Прокопенко

Державна установа "Інститут геронтології Академії медичних наук України”, Київ, Україна

 

 

Виходячи з визначення "кількості здоров’я” по М.М. Амосову, показниками здоров'я є функціональний стан окремих органів і систем, їхні резервні можливості, виразність адаптаційних здібностей організму, а також стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища, що може виражатися через захворюваність. Таким чином, однією з прогностично несприятливих ознак виникнення і розвитку захворювань є низький рівень функціональних резервів організму. Запас функціональних резервів постійно витрачається на підтримку рівноваги між організмом і середовищем. У кожний даний момент часу існує деякий позитивний або негативний баланс функціональних резервів стосовно деякого середнього їхнього рівня. У свою чергу, середній рівень функціональних резервів також змінюється згодом. Можна виділити його добові й сезонні коливання, але найбільш істотними є вікові зміни.

Тканини й органи з віком по-різному піддаються вираженим змінам, що обумовлює гетерохронність старіння різних систем організму. На основі дослідження низки фізіологічних показників (обстежено 198 осіб у віці 20-100 років) виявлені вікові особливості функціонування основних систем життєзабезпечення організму людини. Згідно з отриманими результатами вікової динаміки показників функціонування серцево-судинної, нервово-м'язової і дихальної систем виявлено функціональну домінанту, що характеризує чутливість людей окремих вікових періодів до несприятливих факторів довкілля. На тлі неухильного зниження з віком показників нервово-м'язової і дихальної систем вікові зміни запропонованого інтегрованого показника серцево-судинної системи (ССС) мають хвилеподібний характер, як у чоловіків, так і у жінок, що свідчить про вікову психофізіологічну дезінтеграцію основних систем регулювання організму людини. Максимальне зниження діяльності ССС, що відповідає підвищеному рівню функціональної напруги, у чоловіків спостерігається у віці 50–59 років, у жінок – у 60–69 років. Виходячи з концепції про серцево-судинну систему як про індикатор адаптаційних здібностей організму, рівень її функціонування можна розглядати як провідний показник, що відображає рівновагу організму із середовищем. Саме на кінець працездатного віку припадає друга вершина індексу чоловічої надсмертності серед міського населення, як результат передчасного старіння його чоловічої частини. Цей віковий контингент чоловіків є основним носієм деструктивних тенденцій смертності сьогодення. Такі особливості вікової динаміки функціонування основних систем життєзабезпечення організму зумовлюють чутливість чоловіків у віці 50-59 років, жінок у віці 60-69 років до несприятливих факторів навколишнього середовища.



Эта запись была опубликована Nataliia 7-05-2014, 07:28, Если Вы впервые на данном блоге и он Вам понравился, предлагаю подписаться на RSS чтобы не пропустить новых публикаций.

 

Сайт про социальные медицинские и биологические научные проблемы, г. Киев, Украина
Социальная медицина, биология и психология - Прокопенко Н.А. Google :)